Наркота Дубна КОКАИН Меф ГАШИШ

Ах, братцы и сестрички, хочу вам рассказать историю, что в жизни моей произошла, совсем недавно. Мы с командой рэперов решили устроить супер вечеринку, где каждый из нас сможет по-настоящему оторваться. Но для такого праздника нужен был особым образом подготовиться, и я решил сделать это с максимальным стилем. Заходу на наш любимый сайт, где можно найти что угодно, даже черную метку, я быстро нашел нужные закладки. Нахлобучило, что цены были просто смешные - словно я попал в небеса. Получив заветный адрес, я отправился навстречу приключениям. Это был Крокус Сити Холл - место, где сбываются мои самые сокровенные мечты. Я был уверен, что сегодня у нас будет настоящий бум, который запомнится на долгие годы.

Когда я уже прибыл на концерт, я почувствовал, как адреналин начинает шмалять во мне. Я решил развести на хоровод всех, кто был рядом. Ведь в таком месте невозможно оставаться равнодушным! Вокруг меня ощущался запах трубки, и всем было понятно, что в этом зале царит настоящая баклаха. Люди были одеты по последней моде, выглядели сасными и соблазнительными. Я решил применить все свои рэперские приемы, чтобы привлечь внимание к себе. Я взял микрофон в руки и начал исполнять свои самые жизнерадостные треки. Каждое слово, каждая строчка песни были наполнены моими эмоциями и наркотическим влиянием. Я не мог остановиться, словно наркотик взял власть надо мной, и я погрузился в мир своей музыки, наблюдая, как зал взрывается энергией. Публика откликалась на каждую мою фразу, пускала тусы и создавала невероятную атмосферу праздника и безумия. Так продолжалось несколько часов - я не помню точно, сколько именно. Но то, что я помню, это то, что эти часы были самыми безумными и незабываемыми в моей жизни! Я чувствовал себя королем этой вечеринки, я был непобедимым. Как же я люблю этот ощущение полного свободы, когда ничто и никто не может остановить меня!

Все заканчивалось поздним вечером, когда уже самый последний ритм прозвучал. Я стоял на сцене, пока зал восторженно аплодировал мне. Спустившись с подиума, я ощутил, что многое изменилось во мне. Я стал человеком, который способен преодолевать любые преграды и достигать своих целей. Кто же знал, что все начнется с того, как я купил героин и весело оторвался на концерте в Крокус Сити Холл? Этот опыт изменил мою жизнь, и я больше не хочу возвращаться в те дни, когда я был наркоманом. Я хочу стать лучшей версией себя, творить и вдохновлять других людей. Так что, друзья, не бойтесь идти своим путем, преодолевая все преграды, и помните, что даже из самого темного прошлого можно выйти на светлое будущее!

Сестра, держи мой рассказ, а то я отломаюсь всухую прежде, чем допишу!

Так вот, решила я однажды затянуть по полной и сделать уборку в своей квартире. Но не просто так, а с закладками в кармане. Эта идея пришла ко мне после того, как я услышала, что псилоцибиновые грибы могут поразить мозг своей мощью. И я, как истинный комик, решила попробовать их на себе. Что может быть смешнее, чем делать уборку под воздействием наркотиков?

Вечером я встретилась с парнем, который занимается такими закладками. Он привез мне целую пачку псилоцибиновых грибов, а я ему отдала свои сбережения. Вот такой красивый денежный танец! Хорошо, что у нас все по-крупному и по-молодежному, без лишних танцев.

На следующее утро я, окончательно проснувшись, открыла свою припасенную сумку и достала грибы. Взгляд на эти крошечные шляпки вызвал нереальное волнение. Я не могла дождаться, чтобы потянуть эту штуку и прикоснуться к магии.

Взяв небольшую порцию грибов, я села на кухне и начала грызть их, словно орешки. Вкус оказался странным и непривычным, но это не испугало меня. Я знала, что вкус – не самое главное, главное – это действие.

Итак, грибы пошли по кругу и я стала чувствовать, как жизнь нахлобучило меня в полную силу. Все вокруг стало более ярким и насыщенным. Моя квартира вдруг превратилась в мульку, а уборка – в самое смешное шоу. Я взяла в руки швабру и начала танцевать с ней, словно великая балерина. Совсем неожиданно я заметила, что из швабры растут цветы разных цветов. Вот это я понимаю – полетела!

Но чувство реальности все-таки не покидало меня. Я осознавала, что делаю уборку, хотя и под воздействием наркотиков. Это было странное ощущение, словно двойной фокус. Я продолжала мыть пол, но в моей голове все перемешалось. Я вспомнила, что читала о том, что псилоцибиновые грибы способны вызвать галлюцинации. Но мне было все равно. Я была на волне своей ломки и ничего другого не считалось.

В это время из радио раздалась песня, которую я обожала. Мне показалось, что каждая нота стала видимой и я могла ухватить ее руками. Мои движения стали танцевальными и пластичными, словно я тянула марихуану на танцполе. Музыка и уборка стали дополнять друг друга, словно вечеринка в голове.

Я продолжала делать уборку и заметила, что моя квартира меняется перед моими глазами. Стены начали дышать, а кухонная мебель превратилась в настоящих персонажей – шутов и комиков. Мы вместе зажигали и создавали самые невероятные номера. Комнаты заполнялись смехом и весельем, словно я оказалась на самой смешной вечеринке в мире.

Но постепенно наступил момент, когда эффект грибов стал угасать. Я начала ощущать усталость и немного потеряла бодрость. Ломка начала свою работу. Такие разные эмоции я испытала в течение нескольких часов – от полета до падения.

Я закончила уборку своей квартиры и поняла, что это было самое сумасшедшее и веселое путешествие в моей жизни. Хотя все было так нереально, но я почувствовала, что мир становится ярче, когда мы открываем для себя что-то новое. Ведь даже уборка может превратиться в настоящее шоу, если поставить себе цель весело провести время.

Так что, если вам когда-нибудь попадутся псилоцибиновые грибы, не бойтесь попробовать их. Вдруг вы тоже окажетесь на самой смешной вечеринке своей жизни.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т